Новий річний звіт Служби безпеки та інформації Чеської Республіки (BIS) за 2024 рік, що був опублікований 10 липня, чітко окреслює спектр загроз, які впливають на внутрішню стабільність країни. Документ зосереджується на зовнішніх впливах — зокрема, Росії та Китаю — які діють через агентуру, цифрові платформи, релігійні структури, бізнес-інвестиції та штучний інтелект. Звіт вказує на зростання зовнішніх спроб атакувати ключові державні установи й тестувати стійкість чеської критичної інфраструктури. Росія та Китай, за словами розвідки, залишаються найактивнішими в шпіонажі на території Чехії, і BIS цілеспрямовано протидіє їхній діяльності.
Кібершпіонаж
Як і в попередні роки, у 2024-му були виявлені традиційні спроби або успішні компрометації пристроїв чи мереж, що зазвичай здійснюються через зловживання вразливостями або фішинг. Окрім цього, BIS вивчала і випадки, коли зловмисник тимчасово отримував фізичний доступ до пристроїв. Зазвичай це відбувається за межами ЄС — у країнах, куди подорожують громадяни Чехії та стають об’єктами особливого розвідувального інтересу. Ризиковими вважаються, як правило, недемократичні країни, що мають наступальні кіберздібності. BIS застерігає: кібершпіонаж часто є значно ефективнішим способом здобуття цільової інформації, ніж традиційний.
Такі випадки часто трапляються під час робочих поїздок, коли приймаюча сторона використовує перевагу свого середовища та змінює програму перебування так, щоб учасники тимчасово не мали доступу до своїх пристроїв (ноутбуків чи телефонів). У цей час зловмисники можуть фізично отримати доступ до пристрою й інфікувати його шкідливим програмним забезпеченням без відома власника. Метою є шпигунство — отримання інформаційної переваги для майбутніх торгових, дипломатичних чи інших переговорів.
Інструкції з Китаю
У звіті BIS також згадує діяльність китайської компанії Emposat, яка збудувала на території Чехії супутникову наземну станцію. Мета — комунікація з китайською супутниковою мережею Jilin, якою керує державна компанія Chang Guang Satellite Technology. Цю компанію ЄС та США внесли до санкційного списку за надання світлин високої роздільної здатності російській ПВК “Вагнер” в Україні.
BIS зазначає, що діяльність компанії Emposat відповідає визначенню ризикованої іноземної інвестиції згідно із законом №34/2021 Sb. Мінпромторг ініціював перевірку внаслідок якої Чеський телекомунікаційний уряд не надав Emposat дозволу на використання частот супутникового зв’язку. Згодом уряд заборонив її експлуатацію.
Звіт наголошує: приватні китайські компанії є інструментами державного шпигунства — вони зобов’язані виконувати інструкції Комуністичної партії Китаю.
Молодь в зоні ризику
BIS також звертає увагу на радикалізацію молоді в інтернеті та використання відкритих AI-ін-струментів для створення фейків. Величезний обсяг і якість фальшивок перетворюють ШІ на “зброю масової дезорієнтації”.
У цьому контексті згадуються і соцмережі як інструмент розповсюдження пропаганди. BIS відзначає тривожну тенденцію онлайн-радикалізації молоді, особливо хлопців. У 2024 році моніторинг охопив близько двох десятків осіб віком від 13 до 21 років. У більшості випадків радикалізація відбувалася автономно — через соцмережі TikTok та Telegram, без прямих зв’язків з екстремістськими організаціями. Молодь із дисфункційних родин чи в ізоляції шукала спільноту “своїх”, виявляючи інтерес до насильства та праворадикальних ідей. Один із підлітків був у контакті з рекрутерами Ісламської держави. Влітку BIS попередила спробу теракту на “Rainbow Pride” у Братиславі, готовану групою неповнолітніх.
Основним фактором радикалізації є алгоритми соцмереж, які поступово занурюють користувача в інформаційні бульбашки. Для протидії необхідна міжвідомча співпраця — не лише спецслужб, а й шкіл, батьків і соціальних служб.
Росія як головна загроза
РФ залишається головною загрозою, намагаючись підважити підтримку України та нав’язати власну інформаційну парадигму. Спостерігається широкий спектр кібероперацій.
Зокрема у 2024 році BIS задокументувала тривалий та глибоко структурований випадок російського впливу, здійснюваного через медіа-поле. Центральною фігурою цієї операції була Наталія Судлянкова, громадянка Білорусі, яка проживала в Чехії з дозволом на довгострокове перебування, оформленим у статусі шукачки притулку. Її основна публічна діяльність — журналістика та робота в галузі зв’язків з громадськістю для російськомовної аудиторії на території Чехії. Проте виявилося, що її роль не обмежувалася публіцистикою. BIS підтвердила її довготривалу співпрацю з офіцерами спецслужб, які діяли під дипломатичним прикриттям у посольстві РФ у Празі. До 2021-го року вона була ключовою лобісткою інтересів державної компанії “Росатом”, зокрема в контексті участі Росії у тендері на розширення АЕС “Дуковани”. Після того, як російських постачальників було виключено з тендеру, її діяльність набула більш деструктивного характеру.
У 2021–2022 роках її активність координував офіцер ГРУ Олексій Шавров. Під його керівництвом Судлянкова публікувала низку статей, зокрема матеріали з критикою чеської неурядової організації, а також публікації проти надання допомоги Україні. Фінансування її діяльності здійснювалося через криптовалюту, кошти передавались через посередника — загальна сума винагороди сягала десятків тисяч євро.
У 2024 році фокус її дій змістився на дискредитацію санкційної політики ЄС, зокрема — намагання підважити легітимність обмежень, накладених на олігарха Алішера Усманова (якого ЄС вважає одним із фінансистів війни Росії проти України). Для цього Судлянкова координувала пу-блікації як у Чехії, так і в низці інших європейських країн. Знову ж таки, йдеться про десятки тисяч євро, виплачені в криптовалюті через зв’язану особу. Зрештою, у квітні 2025 року Наталію Судлянкову внесено до чеського національного санкційного списку, їй надано 30 днів на залишення території країни.
Диверсії телеграм-агентів
Пожежа автобуса в празькому депо. Самозаймисті пакунки, які прибувають до Чехії авіатранспортом. Анонімні фото об’єктів військової логістики. На перший погляд — поодинокі, хаотичні інциденти. Проте BIS подає їх як складові частини гібридної стратегії Кремля, що розгортається без зайвої уваги — через смартфони, Telegram-канали і фінансову наживу.
Ця стратегія має назву “Telegram-агенти.” Йдеться про нову форму диверсійної діяльності, де виконавцями стають соціально вразливі люди, яких Росія вербує через месенджери або тіньові мережі, не розкриваючи справжнього замовника. Операції — дешеві, масштабовані, важковідслідковувані. Telegram-агенти вербуються в інтернеті через оголошення з привабливими обіцянками легкого заробітку: “Сфотографуй склад — отримаєш 200 євро” чи “Перекинь пакунок — отримаєш 300” тощо.
Усі дії формально виглядають як приватні ініціативи, але за ними стоїть система, координована через канали, пов’язані з російською військовою розвідкою (ГРУ). До Telegram-агентів звертаються і через кримінальні кола — організоване злочинне середовище, особливо з країн ЄАЕС або Латинської Америки, стає каналом доставки “виконавців” до країн ЄС.
Найбільш відомий епізод — підпал автобуса в депо Клічов у Празі. Злочин вчинив громадянин Колумбії, який прибув до Чехії саме для виконання цього “завдання”. Його завербували через Telegram-канал, де під виглядом “роботи кур’єра” йому запропонували гроші за підпал транспортного засобу.
Це не просто кримінал — це демонстрація уразливості. Як зазначає BIS, сам факт виконання диверсії іноземцем, завербованим дистанційно, є серйозним тривожним дзвінком: інформаційні технології знівелювали географічну відстань між Кремлем і центром Європи.
Ще один відомий випадок — пересилання самозаймистих пакунків авіатранспортом до Європи, зокрема до Чехії. Метою є створення хаосу, паніки, а не обов’язково фізичної шкоди. Крім того, BIS фіксує поширення оголошень про оплату за фото і відео стратегічних об’єктів — військових складів, залізничних розв’язок, місць передачі гуманітарної чи військової допомоги Україні. Головний ефект таких дій — психологічний. Як пояснює BIS, цілі Кремля — не лише пошкодити конкретні об’єкти, а зламати довіру громадян до держави, створити ілюзію невидимої війни, у якій будь-хто може стати мішенню.
Це підриває віру в безпеку в публічному просторі, підсилює тиск на уряди країн-членів ЄС і НАТО з метою зменшення підтримки України. За кожною дрібною провокацією — стратегічний задум: “перевтомити демократію”.
Кіберфронт: як ГРУ атакує чеські установи
У 2024 році активізувалася діяльність хакерських груп, пов’язаних із російськими спецслужбами —зокрема, APT28, Ember Bear та інші, афілійовані з ГРУ. Наймасштабніша атака, яку фіксувала BIS, використовувала вразливості Microsoft Outlook для викрадення зашифрованих паролів чеських держустанов.
Це була частина ширшої кампанії, спрямованої на країни ЄС і НАТО. Чеська військова розвідка спільно з союзниками провела операцію Dying Ember, яка дозволила перервати доступ хакерів до інфраструктури. Проте сама присутність таких атак демонструє: кіберпростір став головною ареною війни.
Сірі схеми Росії
Санкційна політика Європейського Союзу суттєво ускладнила доступ російської економіки — і насамперед військово-промислового комплексу — до технологій і комплектуючих західного виробництва. Але навіть за умов ізоляції російські компанії знаходять способи отримати необхідне. Одним із важливих вузлів у цій сірій
логістиці стає Чехія. Про це у свому звіті доповідає BIS.
Росія створила високотехнологічну, організовану й гнучку система обходу санкцій, у якій використовуються фіктивні угоди, транзит через треті країни, перекручування митних кодів, офшорні компанії та безневинні на вигляд чеські фірми.
У 2024 році зафіксовано випадки, коли чеські виробники навмисно переправляли продукцію до Росії через країни Євразійського економічного союзу або Китай. Офіційно — жодних порушень: товари експортуються до Вірменії, Казахстану чи Китаю. Але далі — вже не чеська юрисдикція. Продукція через посередників прямує до кінцевого замовника — російського підприємства, часто пов’язаного з оборонною сферою.
Ці схеми функціонують завдяки формальній відсутності прямих контрактів між чеською і російською сторонами, що ускладнює доведення умислу. Однак BIS має достатньо оперативної інформації, яка підтверджує: певні чеські компанії діють свідомо і цілеспрямовано, шукаючи “обхідні стежки” до ринку, який формально для них закритий.
Як зазначається у звіті BIS, після розширення санкційного списку ЄС зросло навантаження на чеську експортну систему контролю. Чеські державні органи, відповідальні за ліцензування й перевірки, опинилися у ситуації браку персоналу й фінансування.
Це створює вразливість: у переповненій системі легше провести “сірі” експортні транзакції, приховавши їх серед тисяч легальних. Частина компаній користується цією ситуацією, щоб просувати складні схеми експорту “непомічено”.
Але уряд Чехії не залишає ці процеси без уваги. За участі BIS ведеться розслідування низки випадків, а також реалізується спільна стратегія контррозвідки з партнерами із країн Шенгену. Сам звіт чесно визнає: успішна протидія таким сірим схемам можлива лише за умови посиленої міжнародної координації, ефективної аналітики даних та значного розширення повноважень контролюючих органів.
Чеський бізнес довго підтримував торговельні зв’язки з Росією. І хоча після 2022 року переважна частина виробників змінила ринки збуту, дехто свідомо намагається зберегти вигоду, порушуючи моральні, політичні та правові межі.
Як підсумовує BIS, успіх санкційної політики вимірюється не лише ухваленими документами, а й здатністю держави і бізнесу — не шукати шпарин у законі, а дотримуватись його духу.
Московська церква як канал впливу
Також у звіті зазначається: один із найвитриваліших інструментів впливу Росії залишається на периферії суспільної уваги. Це — церква, а точ-ніше — Російська православна церква Московського патріархату, яка діє й на території Чеської Республіки.
Московський патріархат формально не порушує законів, не виступає з відвертими проросійськими заявами чи закликами. Але сам факт його постійної лояльності до Кремля, а також до політичної лінії президента РФ, не викликає в BIS жодного сумніву.
Патріарх Кіріл — глава Російської православної церкви — перебуває під санкціями Чеської Республіки. Це санкції не лише персональні, а й політичні: вони стали реакцією на активну підтримку, яку очільник РПЦ висловлює агресії Росії проти України. Його риторика — виправдовування “священної війни” та проповідницька підтримка насильства — це не питання теології, а інструмент легітимізації політичного зла. І попри це, релігійна структура, що йому підпорядковується, діє на території Європейського Союзу, зокрема в Чехії, де офіційно зареєстровані парафії Московського патріархату. Жодних гучних скандалів, жодних марґінальних заяв. Але й жодного дистанціювання від російської політики теж немає. Тиха присутність — не означає нейтральність. BIS зазначає, що відсутність активних публічних проявів підтримки Кремля не означає політичної нейтральності. Навпаки — саме така “тиша” є ознакою обережної, адаптованої до західного контексту тактики. Московський патріархат працює як канал впливу, який:
- підтримує ідеологічну прив’язаність до “рускава міра”;
- леґітимує присутність російських імперських наративів серед релігійних громад;
- створює атмосферу довіри до офіційної позиції Москви, особливо серед російськомовної діаспори.
Цей тип діяльності не підпадає під кримінальні статті, але має стратегічне значення — зокрема для довготривалого утримання прихильності серед вірян, які можуть стати елементами гібридного впливу у майбутньому.
Парафії Московського патріархату в Чехії орієнтовані переважно на російськомовну спільноту. В умовах ізоляції офіційної російської пропаганди в мас-медіа, церква може стати альтернативним інформаційним каналом, особливо для вразливих до духовного авторитету категорій населення: людей похилого віку, неасимільованих мігрантів, нових репатріантів. Там, де вже не працюють Sputnik чи RT, може працювати проповідь. І хоча її зміст формально — поза політикою, контекст і тиша також є позицією.
BIS не стверджує, що всі представники Московського патріархату в Чехії є агентами впливу. Проте їхня інституційна лояльність до режиму Путіна не підлягає сумніву. Це — ідеологічна лінія, що проходить не тільки через державні інститути РФ, а й через церковну вертикаль.
Чи варто дозволяти організації, очільник якої виправдовує воєнні злочини, діяти на території демократичної держави — це питання, що залишається політичним і правовим викликом для Чехії. Московський патріархат у Чехії не є релігійною проблемою. Він є питанням державної безпеки. Його діяльність, хоч і законна, повинна бути предметом стратегічної уваги — так само, як і інші канали гібридного впливу Кремля. Церква — це не просто храм. Це — інституція з потенціалом мобілізації, легітимації та втручання. І коли така інституція — вірна диктатурі, мовчання стає зброєю.
Втручання у електоральне поле
BIS оприлюднила факт, який підтверджує найгірші підозри західної спільноти: російські спецслужби безпосередньо впливають на виборчі процеси в ЄС через структури, замасковані під медіа.
Цього разу мова йде про проєкт Voice of Europe — формально незалежний медіаресурс, який здійснював свою діяльність з Праги, але по суті був інструментом геополітичної операції, спрямованої на вплив на вибори до Європейського парламенту 2024 року. Згідно з інформацією, наданою в звіті BIS стверджується, що координація проєкту здійснювалася через двох громадян України:
а) Віктора Медведчука — проросійського політика, який тривалий час відігравав роль головного транслятора позицій Кремля в Україні;
б) Артема Марчевського — медіаменеджера, пов’язаного з Медведчуком, який безпосередньо керував функціонуванням платформи з території Чехії.
Обидва діяли в інтересах російської сторони. Метою було створення інструменту впливу на європейських виборців через медіа, що мімікрують під аналітичні або альтернативні джерела інформації, але насправді просувають меседжі, вигідні Кремлю. Voice of Europe не виглядала як пропаганда в класичному розумінні. Там не було радянських гасел чи прямого цитування Путіна. Натомість публікації мали форму коментарів, інтерв’ю, авторських колонок, які формували “передвиборчі наративи”, зокрема:
- підрив довіри до інституцій ЄС;
- звинувачення європейських урядів у втягуванні країн у “чужу”війну в Україні;
- просування антиміграційних і антиукраїнських тез;
- посилення скепсису до санкційної політики проти РФ.
Формально — це просто “альтернативна точка зору”. Фактично — навмисна кампанія з впливу на електоральні настрої, з акцентом на підтримку політичних сил, що виступають за “мир з Росією”, скасування санкцій, обмеження підтримки України.
BIS не тільки викрила зв’язки між Voice of Europe та проросійськими політиками — служба зібрала підтвердження того, що діяльність проєкту фінансувалася безпосередньо з російських джерел. Кошти передавались через посередників, використовувалися криптовалютні канали. Частина бюджету витрачалася не лише на утримання сайту чи знімання інтерв’ю, а й на непряме фінансування кандидатів або впливових публічних осіб, які просували вигідні РФ тези у публічному просторі. Це дозволяло Кремлю не лише формувати інформаційне тло, а й створювати мережу лояльних чи залежних акторів у європейській політиці.
Після того, як BIS передала інформацію уряду Чехії, Марчевський був внесений до національного санкційного списку, після чого він залишив територію країни. Це рішення підтримало МЗС Чехії, вказавши на неприйнятність втручання у внутрішні політичні процеси демократичної держави з боку іноземних агентів.
Видання Voice of Europe тимчасово припинило активну діяльність, проте його архіви й методи залишилися в інформаційному просторі. Такі інструменти легко переналаштовуються під інші назви, платформи, формати.
Випадок Voice of Europe — це сигнал для всієї Європи. Росія діє не лише через хакерів, дипломатів чи розвідників. Вона будує медіа, фінансує “альтернативних” експертів, підтримує кандидатів, формує лояльні мережі — і робить це системно, послідовно й професійно.
Європейська демократія постає перед викликом, який не вирішується простою забороною чи блокуванням. Тут потрібна відкритість, критичне мислення, прозорість політичного фінансування і державна увага до каналів впливу, які ховаються за ширмою свободи слова.
Чехія стала однією з перших країн, яка прямо, через державний звіт безпеки, назвала речі своїми іменами. І хоча проєкт Voice of Europe тимчасово зупинено, принцип його дії не зник. Він множиться, модифікується, ховається за новими брендами.
Звіт BIS дає чітке розуміння: Москва і Пекін нарощують гібридну агресію проти Європи і проти Чехії зокрема, з добре окресленими тактичними й стратегічними цілями. BIS вважає цю загрозу довгостроковою та багатоаспектною. Вона включає інфільтрацію у ЗМІ, політикум, бізнес, кіберпростір і громадську думку — й вимагає скоординованої відповіді з боку Чехії та союзників у ЄС і НАТО.
